Користуючись усім різноманіттям сучасних каналів інформації (інфографіка, відеоблоги і т. ін.), легко не помітити, що знання в них подаються в хаотичній послідовності. Наприклад, у першому блоці розповідається про причини війни під командуванням Б. Хмельницького, а у третьому чи десятому блоці йдеться про реєстрове козацтво. Але якраз унії – один із факторів, який у сукупності з іншими призвів до повстання народу і початку війни. Тобто учень отримує неправильну хронологічну послідовність, засвоює наслідки попереду причин и тим самим створює плутанину для себе.

Пробні іспити ЗНО – корисний етап підготовки до екзамену. Вони дійсно дають зрозуміти, за якими темами учень «плаває» і де його слабкі місця в цілому. Наприклад, одним підліткам важко даються за запам'ятовування дати, другим – імена, третім – пошук місця події на мапі і т. ін. Але пробне ЗНО розраховане на учнів, які вже засвоїли предмет у повному обсязі. І передчасне тестування, при якому дитина не може дати правильні відповіді на всі питання, лише призведе до втрати впевненості у собі й цим самим знизить шанси на успішне складання «справжнього» ЗНО.

Цю помилку може допускати як учень, який неправильно оцінює свої можливості, так і його батьки, які відмовляються від допомоги репетитора з метою економії. Помиляються обидві сторони: учень не здатний реалістично оцінити свій прогрес і коригувати помилки, а батьки, зекономивши на підготовці до ЗНО, потім «компенсують» це за рахунок платного навчання в виші або необхідністю наймати репетитора вже не школяру, а студенту, що набагато дорожче.

Просто читати підручник або слухати подкасти на потрібну тему недостатньо. Мислення й пам'ять людини створені таким чином, що довготривале зберігання інформації найбільш ефективне, коли в запам'ятовуванні бере участь декілька відчуттів. Тому вивчення історії України за підручником дуже бажано проводити з підкріпленням у вигляді візуальної інформації – схем, ілюстрацій, картографічних посібників. Це надає учням змогу не лише зафіксувати у пам'яті потрібні дані – дати, імена, місця тощо, але й прив'язати їх до конкретних місцевостей, розуміти напрямок пересування військ тощо.

Прислів'я про те, що повторення – мати вчення, придумане ще за часів Римської імперії, і за багато століть його значущість не зменшилася. Але повторювати вивчений матеріал також треба правильно: перевіряти не загальний зміст прочитаної теми, а наскільки учень її зрозумів. Важливо, щоб він був здатен обміркувати якісь питання стосовно історичних подій, міг зробити самостійні висновки і т. ін.

Важливо розуміти, що для якісної підготовки не підійде ні просто педагог, ні просто історик. Потрібен фахівець, компетентний в обох напрямках, тому що навіть професор історії, який не має навиків методичної роботи з учнями, буде безсилий. Те саме можна сказати і про педагога, який не має достатньої кваліфікації в історичних науках. Тому найбільш раціональною областю пошуків репетитора будуть спеціалізовані ресурси, такі як BUKI.

Дуже важлива регулярність і систематичність занять: краще займатися підготовкою тричі на тиждень по 40 хвилин, ніж один раз на тиждень і приділяти цьому 2 години підряд. Тому, перш за все, потрібно спланувати графік занять і послідовно виконувати план.

Це можуть бути власноруч зроблені схеми, мапи, стилізоване зображення послідовності історичних подій тощо. Якщо вирішено скористатися послугами репетитора, цей крок можна пропустити, адже у фахівця завжди є ілюстративні матеріали, які надають неоціненну допомогу в запам'ятовуванні, розумінні й засвоюванні інформації.